Субота, 25.11.2017, 00:56
Вітаю Вас, Гість
Меню сайту
...
Пошук
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Наказ департаменту освіти і науки "Про підсумки ІІ (обласного) етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів- членів Малої академії наук України у 2016/2017 навчальному році"


Наказ "Про результати проведення І (районного) етапу Bсеукраїнськoгo конкурсу-захисту науково-дослiдницьких робiт учнiв-членiв Малої  академії  наук  у  2016-2017 навчальному році"


Наказ департаменту освіти і науки "Про проведення в області І–ІІ етапів Всеукраїнського конкурсу- захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України у 2016/2017 навчальному році"


Наказ департаменту освіти і науки "Про підсумки ІІ (обласного) етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів- членів Малої академії наук України у 2015/2016 навчальному році"


Наказ "Про результати проведення І (районного) етапу Bсеукраїнськoгo конкурсу-захисту науково-дослiдницьких робiт учнiв-членiв Малої  академії  наук  у  2015-2016 навчальному році"


Написання робіт МАН: порадник для вчителя

Подані нижче поради стосуються роботи з української літератури.
Проте й вчителі інших предметів знайдуть чимало корисного, особливо у загальних порадах і вимогах.

Потреба в МАН.
Підготовка до написання роботи.
Систематичність роботи.
Структура наукової роботи
Вимоги до оформлення наукової роботи

  1. Потреба в МАН.

Головна мета проведення конкурсів МАН в школі – дати учневі можливість спробувати свої сили у певній галузі знань.
Мотивація: вироблення умінь і навичок, які знадобляться під час навчання у вузі; призове місце у конкурсі МАН – можливість вступу до вузу поза конкурсом. Якщо робота МАН відбувається не разово в школі, а проводяться заняття у районному центрі, то це ще й цікаве спілкування.

  1. Систематичність роботи.

В основі вибору напрямку повинна лежати зацікавленість учня.
Мета роботи – формування інтелектуальних умінь (аналіз, синтез, порівняння, оцінка тощо); вироблення дослідницьких умінь (вибрати тему; укласти бібліографію; опрацювати наукову літературу; проаналізувати її, систематизувати результати; визначити коло питань для аналізу; написати роботу; оцінити її тощо); формування комунікативних компетентностей.
Система повинна включати:

  • ознайомлення з особливостями наукової діяльності;
  • оволодіння алгоритмом написання наукової роботи;
  • вироблення умінь працювати з бібліографічними матеріалами;
  • практикування в аналізі літературознавчих джерел;
  • аналіз текстів художніх творів.

Періодичність занять – 1 – 2 рази в місяць.

  1. Підготовка до написання роботи.

Наукова робота – це самостійно виконане наукове дослідження тієї чи іншої проблеми, яке відповідає науковим принципам, має певну структуру, містить результати власного пошуку, власні висновки. Її якість може бути визначена за такими критеріями:

  • актуальність;
  • складність, науковість, повнота розкриття теми;
  • аргументованість висновків;
  • елемент творчості;
  • стиль, грамотність.

а) вибір теми:

  • урахування зацікавлень, сил і здібностей учня;
  • актуальність;
  • новизна;
  • достатність фактичного матеріалу (особливо для краєзнавчих тем);
  • "виграшність".

б) формулювання теми (просто, коротко й оригінально. Одним реченням, хоча може бути й підзаголовок);

в) алгоритм роботи над темою:

  1. Укладання бібліографії ("концепт" пункту: "що вже написано про це?"
    Бажано на окремих аркушах (це зручно), хоча можна й загальним списком.
  2. Робота з текстами художніх творів (перше прочитання).
    Нотуються враження, думки.
  3. Опрацювання літературознавчих джерел. Мета: з’ясувати, що вже зроблено з обраної теми, аби визначити, "а що ж маю Я зробити?".
    Зокрема, слід знайти відповіді на запитання про що пишуть? Як? Які аспекти виділяють? тощо.
    Літературознавчі джерела конспектуються на окремих аркушах, записи роблять з одного боку – так за потреби їх можна буде порізати і згрупувати за розділами тощо.
  4. Систематизація літературознавчого матеріалу, визначення поля власних досліджень(тобто чітко сформулювати питання, відповідь на яке і стане розкриттям теми).
  5. Повторне опрацювання літературознавчих джерел (уже під кутом зору пошуків визначеного матеріалу, що стане опорою в науковому дослідженні).
  6. Повторне прочитання текстів уже з погляду вибраних наукових поглядів.
  7. Поява начерків плану майбутньої роботи.
  1. Структура наукової роботи:

ВСТУП (не озаглавлюється і не нумерується!).
Актуальність теми дослідження.
Стан вивчення проблеми (хто з науковців працював над нею, що вдалося з’ясувати, що ні, які питання потребують подальших досліджень).
Предмет дослідження.
Мета.
Завдання.
Новизна роботи.
Теоретичне та практичне значення.

ГОЛОВНА ЧАСТИНА (складається з окремих розділів, параграфів, пунктів та підпунктів, які мають власні назви).
Висвітлюються теоретичні основи роботи.
Пояснюється зміст уживаних термінів.
Викладається хід дослідження.

ЗАУВАГИ:

  • Зміст дослідження має відповідати меті. (Остерігайтесь заявити у вступі "багато хорошого і різного", а в основній частині – "як вивезе".
  • Аналіз проблеми не повинен підмінятися викладом біографії письменника.
  • Усі посилання повинні мати вказівку на авторів та джерела (як і в "серйозній" науковій роботі).
  • Самостійність повинна бути головним принципом роботи: наївно думати, що члени журі та експерти, які здебільшого є науковцями зі стажем і мають значний досвід роботи з розвідками юних науковців, не знають головних джерел списування і не виявлять їх. Хибареферативності часто виявляється, коли в роботі відсутні новизна та авторський внесок, натомість вони заміняються "наскубаними" з різних, хай навіть авторитетних джерел цитатами.
  • Логічність викладу, плавність переходу від одного питання до іншого.
  • Доречність цитування. Робота МАН – не реферат, а розвідка. Тому максимальна кількість цитат – 1-2 на сторінку. Їх обсяг не повинен перевищувати 1/3 обсягу сторінки (це по максимуму!).

ВИСНОВКИ (не озаглавлюються і не нумеруються!).
Висновки повинні містити:
Короткий виклад найважливіших результатів роботи.
Їх важливість для науки.
Перспективи застосування у практиці.
Рекомендації щодо подальших досліджень.

Висновки й завдання зі вступу повинні узгоджуватися!

ЛІТЕРАТУРА (Якщо використовувалися архівні джерела, матеріали з Інтернету, – СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. Не нумерується.).

Тексти художніх творів.
Перелік наукових праць (як тих, на які є посилання, так і тих, що просто використовувалися) в алфавітному порядку прізвищ авторів.

Газетні публікації можна використовувати лише в крайньому разі!

ДОДАТКИ (кожен з нової сторінки. "Нумеруються" буквами: Додаток А. Мають назву!)

Типові недоліки:

  • Неповнота розкриття теми (тема занадто широка – "Тема боротьби народу у Вітчизняній війні на сторінках української прози" – й учень фізично не в силі розкрити її).
  • Відхилення від теми дослідження.
  • Описовість ("Пейзаж в українській поезії" – перераховуються автори, твори, наводяться цитати і все).
  • Нечіткість мети, завдань дослідження.
  • Робота не самостійна.
  • Відсутність власних висновків.
  • Відсутність посилань.
  • Недотримання наукового стилю викладу.
  • Стилістика.
  • Грамотність.
  • Специфічною "стратегічною" хибою роботи є "місцевість" теми роботи (типу "Іван * - видатний поет ***-щини"). Як правило, такі роботи вдало проходять районний тур (за рахунок почуття патріотизму журі), натомість на вищих турах вони часто отримують низький бал, особливо коли сам поет невідомий не з суб’єктивних причин. З іншого боку, якщо мета роботи – вдалий дебют молодого науковця, то така тема є навіть виграшною.
  1. Вимоги до оформлення наукової роботи.

Оформляється як курсова (дипломна) у вузах.

Обсяг – 30 друкованих сторінок.
Не рахуються (але нумеруються) титульна сторінка, список літератури, додатки, таблиці (якщо займають площу сторінки).

Кожен пункт плану починається з нової сторінки.

Аркуші формату А-4, текстовий редактор Microsoft Word, шрифт Times New Roman, 14 розмір, полуторний інтервал. Вирівнювання по ширині.

Абзацні відступи: 3 – 5 інтервалів (або стандартний комп’ютерний).

Поля:

  • верхнє – 20 мм;
  • ліве й нижнє не менше 20 мм (ліве можна 28, а нижнє – 20 мм);
  • праве – 10 мм.

На одній сторінці – 40±2 рядки.

Заголовки

  1. відокремлюються від тексту зверху і знизу 3 інтервалами;
  2. заголовки структурних частин (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ЛІТЕРАТУРА, ВИСНОВКИ) друкуються великими літерами симетрично до тексту;
  3. заголовки підрозділів друкують малими (крім першої) літерами з абзацу.

 Крапку в кінці заголовка не ставлять!.

Нумерація:
Арабськими цифрами у правому верхньому куті без знака №.
Першою сторінкою є титульна, яка не нумерується.

Якщо в роботі є таблиці, кожна з них повинна мати свою назву. Слово "Таблиця" друкується з великої літери справа. Якщо у розділі одна таблиця, вона не нумерується, якщо ж їх кілька, то пишеться "Таблиця 1.1", "Таблиця 1.2", де перша цифра вказує на номер розділу, а друга – таблиці.

Назва таблиці друкується посередині рядка малими буквами (перша – велика).

Оформлення цитат:
Після лапок або без цитатних посилань у квадратних дужках [2, 25].
Перша цифра – порядковий номер джерела у списку літератури, друга – сторінки.


Захист роботи МАН: порадник для вчителів та учнів

Отже, у зв’язку з процесом захисту робіт захист робіт МАН варто згадати:

  1. Організацію всього процесу.
  2. Перевірку робіт.
  3. Контрольну роботу олімпіадного типу. 
    Цей аспект з’являється на вищих турах (область чи місто, і, звичайно ж, Всеукраїнський етап).
  4. Власне захист.

1. Організація.

Вищі етапи МАН, що супроводжуються контрольною як правило проводяться в обласних центрах (Всеукр – у Києві). Учні поселяються в гуртожитку – на обласному турі на 1 ніч, на Всеукраїнському – на тиждень. Відповідно, на "обласну" контрольну учень приїжджає зранку, а перед "Всеукраїнською" – ще й проводить ніч на твердому ліжку місцевої общаги. Звідси висновки:

  1. Повезе на змагання учня керівник від району/області. Поцікавтеся, що за людина. Часто буває так, що керує командою учитель одного з членів – і тільки ним опікується, решта ж перебувають без допомоги.
  2. Нормальний стан учня не менш важливий, ніж рівень підготовки. Дайте йому виспатися і нормально поснідати (на місці), а якщо це Всеукр – наполегливо проінструктуйте, щоб він знайшов у собі сили відірватися від захопливого спілкування з новими знайомими і зранку був на контрольній в адекватному стані (це з власного досвіду: багато цікавих людей, підлітковий вік і відсутність нагляду сприяє нездоровому відпочинку, так можна і проспати найважливіше).
  3. Забезпечте нормальне перебування учня в фінансовому аспекті. Навіть якщо обіцяють харчування, хай він матиме шоколадку на столі і можливість купити пляшку води. До речі, активна мозкова робота вимагає глюкози, тому кілька плиток якісного шоколаду – не ласощі, а практична необхідність.
  4.  Не намагайтеся обмежити учня у спілкуванні з іншими учасниками. Як людині йому це буде цікавіше, ніж сам конкурс, а подекуди – й корисніше. Таке спілкування – це і повторення важливих моментів, і відкриття нового, і багато іншого.

2. Перевірка робіт

Цей етап проходить поза вашою увагою, і якщо в роботі немає явного плагіату й дотримано всіх вимог, то оцінка буде високою. Є один нюанс: після здобуття почесного "золота" на районі вчорашні наглядачі з райво стають Вашими помічниками, оскільки "область"/"місто" - справа честі не тільки Вашої школи, а й репрезентація усього району. Їх і варто "потрусити", зокрема, на кошти. Це стосується і "золота" на області. Звичайною практикою стало переписування роботи після кожного туру. Незаконно? – Так. Але грайте за загальними правилами.

3. Контрольна.

Мета контрольної роботи, а де-факто – олімпіади рівня району-області – виявити несумлінних учнів, які, свідомо чи несвідомо скориставшись плодами праці вчителів або списавши роботу, в предметі ніц не тямлять. Відповідно, застереження до вчителів: ой як образливо буде, якщо Ваш підопічний "завалиться" саме на контрольній. Певна річ, самому написати роботу набагато простіше, аніж зробити це з учнем, що не має досвіду наукової роботи. Але "немає нічого таємного, що не стало б явним", особливо на таких от контрольних. Пам’ятайте: ви відповідаєте за тих, кого приручили.

Підготовка до контрольної:

Перегляньте збірники олімпіадних завдань і ознайомте з ними учня, нехай буде морально готовий. Їх специфіка – у нестандартності і посиленій увазі до вузьких аспектів предмета. Нехай учень потренується розв’язувати ці завдання.

Бажано переглянути правопис і збірники "Складні випадки вживання слів", активно почитати ті теми з української літератури, що виносяться на оглядове опрацювання. Логіка проста – оглядово їх мусять знати звичайні учні, а талановиті – детально, що і корисно перевірити.

Апеляції, як правило, допомагають мало, зате вкорінюють в місцевому оргкомітеті впевненість у їх суворій оцінці та в макаренківській педагогічності покарання "зухвалого вискочня". І вже наступного року може безневинно постраждати наступний Ваш учень, якщо його "Високий супровід" набуде лихої слави "скандаліста". Єдиний випадок, коли раджу йти на апеляцію – дискваліфікація за невідповідність теми (буває таке, що вже на високому турі журі виявляє, що робота не відповідає секції тощо) чи за плагіат. Але мета такої апеляції – умовити журі відпустити несвідоме заблудше дитинча домому з 0,00001 балів, але без ганебного вигнання.

Навіть не намагайтеся допомогти шпаргалкою: оргкомітети вельми суворі, дискваліфікації – часті, тому навіть найменший привід може коштувати учневі вильоту, "дисквал" же – набагато гірше, ніж просто поразка. Відповідно проінструктуйте й учня. "Цербери" на контрольних – найчастіше дуже досвідчені вчителі та викладачі, які "шпору" бачать навіть згорненою у черевику.

4. Власне захист.

Найскладніше питання. Перед захистом потрібно:

  1. Дізнатися, хто буде в журі (особливо коли робота має наліт ідеологічності, що часто трапляється в літературознавсті). Не дражніть журі, воно завжди праве. А от якщо це прихильники тих самих ідей, що в роботі – Вам тільки на користь.
  2. Написати виступ відповідно до норми часу. Він повинен бути точним і лаконічним. Будьте готові до того, що кількість часу уріжуть вдвоє, щоб учень не викреслював у судомах необхідне. Краще підготувати 2 виступи – стислий та повний, і спробувати їх комбінувати. Кожна теза виступу мусить мати номер, який співпадає в обох варіантах.
  3. Вивчити виступ напам’ять (учневі). Листочок – щонайменше несолідно для юного науковця, а от розповідь – ще один пункт "піару". Але це повинно бути не тараторіння визубреного тексту, а свідома мова впевненої і абсолютно компетентної у власній темі людини.
  4. Прочитати вивчений виступ перед дзеркалом вголос як мінімум тричі. Виявити всі складності вимови і ліквідувати їх. Це перш за все: слова, довші за три склади (не намагайтеся вразити іноземними термінами, то моветон) і речення, довші за півтора рядки. В ситуації підвищеного нервового напруження спіткнутися можна на рівному місці, а "невимовний" виступ – яма самому собі.
  5. Прорахувати час: на якій хвилині починаються тези, висновки. Час потрібно рахувати, як у голлівудському бойовику – по секундах. Краще розповісти швидше, але без тараторіння.
  6. Дізнатися, як визначають порядок виступів. Якщо за алфавітом, а у Вашого учня прізвище Яковенко, то після прослуховування 25-ти учасників журі буде дрімати і навряд чи оцінить виступ.

Виступ повинен містити:

  1. Короткий переказ вступу з усіма його пунктами (новизна, актуальність, дослідники, предмет, об’єкт, мета тощо).
  2. Короткий тезовий виклад змісту. Гасло – "подорожче себе продати", тобто розповідати потрібно не про об’єкт дослідження, а про власні здобутки у розкритті теми: що зробив учень? що нового він відкрив? які перспективи?
  3. Короткі висновки.

Під час виступу: не хвилюватися, дивитися в очі колегам і журі. Говорити коротко і впевнено. Пам’ятати, що більше семи речень людська пам’ять не опрацьовує, тому кожна думка мусить вміститися в цей об’єм. Не боятися збитися – текст виступу має лежати перед очима і учневі пробачать заглядання туди. Звернути увагу на фрази, що членують виступ і активізують увагу: "як показало дослідження", "коротко повторимо хід думки", "підведемо висновки" тощо.

Типові труднощі:

[!] Спляче журі. Якщо виступ уже 20-ий і далі – навряд чи вас цілком почують. Для протидії запасіть кілька "будильників" – прийомів активізації уваги журі та залу. Це можуть бути музична демонстрація, сценічна декламація учня. Його завдання – розбудити всіх. (Із власного досвіду: на Всеукрі-2001 був 22-м за списком. Журі дрімало. Але гучно прочитаний короткий вірш на військову тематику (захищався по творчості вояків УПА) всіх розбудив :).
Якщо журі починає явно нудьгувати, то у Вас є ще один козир у рукаві – скорочений варіант виступу. Учень міняє стиль, швидко й активно закінчує доповідь – це може покращити її емоційний "шлейф".

[!] Перебивання типу "закінчуйте!". Буває, коли вичерпано ліміт часу, або коли журі вирішило, що треба швидше закінчувати. І от фраза пролунала, а доповідач – тільки на середині. Вирішення просте: гучно лунає сакраментальна фраза: "отже, підведемо короткі висновки" і в учня є як мінімум півтори хвилини, коли його слухають. За ці півтори хвилини він повинен встигнути довести до кінця останню думку (30 сек = 2 речення) і власне зробити висновки (1 хв = 5 речень).

[!] Технічні проблеми. Треба поставити пісню, а нема магнітофона чи CD-плеєра тощо. Тому:ніколи не сподівайтеся на проектор (його або не буде, або електрику вимкнуть, або розетки не такі, або ще щось). Якщо є графічні ілюстрації, майте на увазі – час розвішування їх на дошці і знімання, а також відповідна біганина по аудиторії може роздратувати журі, тому краще обійдіться силою слова. Демонстрація "з рук" виглядає несолідно. Дошки, до речі, може й не бути (коли виступи відбуваються в залі). Для музики майте з собою МР3-плеєр і маленькі активні комп’ютерні колонки – це застрахує від злого випадку, а також звеселить відпочинок :). Презентації у PowerPoint’і – це непогано, але знову-таки – достатньо дрібнички – і все піде шкереберть.

Питання журі. Їх мета – з’ясувати, чи насправді учень писав роботу (випадки учительського писання, чи навіть учительського списування – близько 40-50% робіт, і журі про це відомо). Питання можна умовно поділити на 3 групи: до тексту, методології і списку літератури.

  1. Питання до тексту. Це найчастіше прості "зачіпки" типу: "що ви маєте на увазі, вживаючи термін ***?" І якщо робота під зав’язку напхана "екзистенціалізмами", "симулякрами" та "інтенціоналами", будьте певні – спитають все. Більше того, можуть спитати про доречність вживання термінології. Полюбляють поцікавитися знанням імен та доробків учених, на яких посилається учень (особливо коли їх багато і вони гучні).
  2. До методології. Це питання типу "якими методами літературознавчого аналізу ви користувалися під час написання роботи?". Проінструктуйте учня.
  3. Питання до списку літератури – невичерпне джерело конфузу учнів і розваги для журі. Не секрет, що більшість списків містять чимало книг, яких ні учень, ні вчитель в очі не бачили. І запитання "наугад": "а про що йдеться в цьому дослідженні?" згубило чимало здібних юних науковців. Будьте уважними – не пишіть у списку зайвого, уважно вичитуйте. Особлива увага приділяється правильному оформленню, не полініться тричі його вичитати.

Для питань, відповідь на які невідома, є набір стандартних "відчіпок": "цей аспект проблеми не входить до об’єкту дослідження", "на жаль, час виступу не дав можливості розкрити це питання, але воно цілком описане в роботі", "на жаль, регламентований обсяг роботи не дав можливості розкрити всі сторони цієї багатогранної проблеми" тощо.

Питання з залу – це найчастіше скромні спроби "завалити" конкурента. Їх потрібно повертати собі на користь і використовувати відповідь для точнішого розкриття своїх тез.

Особливу увагу слід звернути на етикет виступу – від зовнішнього вигляду до формул ввічливості. Нагадаємо: "Високоповажний пане(і) Голово журі, вельмишановні члени журі, шановні керівники команд, любі колеги, всі присутні! Вашій увазі пропонується дослідження на тему…."; "Дякую за запитання….", "Дякую за увагу..." тощо. Взагалі, емоційне враження від виступу – це 49% оцінки.