Понеділок, 28.05.2018, 02:23
Вітаю Вас, Гість
Меню сайту
...
Пошук
Календар
«  Квітень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2018 » Квітень » 19 » Юрій Венелін-Гуца – славний син нашого краю
09:50
Юрій Венелін-Гуца – славний син нашого краю

Благословенна завжди та земля,
яка народжує людей для слави.
В віках зоріють їхні імена –
таланту самобутнього заграви.
І рідна мати – Срібная Земля
Їх мудрі думи в серденьку плекає.
…Цвіте, буяє навкруги весна –
духовність наша з нею розквітає.
Л. Андрела

    Нашого цвіту по всьому світу, бо ж такою була доля українського народу, її синів і дочок в умовах бездержавності в минулому. Змушені були покидати батьківську землю й подаватися у світи. Серед них наш земляк, учений Юрій Іванович Гуца-Венелін, що виростав з живого народного коріння тибавської землі, виховувався на традиціях у вірі предків, материнській мові, а помирав 26 березня 1839 року у далекій Москві.
    Саме Гуцу-Венеліна вважають героєм трьох слов'янських народів (саме він запалював серця болгар на відстоювання своєї незалежності), а увесь його життєвий шлях – шлях наполегливості у досягненні мети – став прикладом для наслідування. Історик, етнограф, медик, поліглот (добре знав грецьку, латинську, майже всі слов'янські мови), педагог та краєзнавець (прославив у працях рідну Срібну Землю). На високий щабель духовності підніс пісенне багатство рідного краю. Зачарований щирістю та ніжністю української пісні, великий патріот стверджував: «Подібного народного багатства не представило ні одне з європейських племен, якщо не зараховувати сюди літературних романсів». Перелік справ і починань Ю.І.Гуци-Венеліна – воістину достойний.
    Відділом освіти Свалявської РДА розроблено різноманітні заходи із вшанування пам'яті цього видатного діяча, до проведення яких долучилися всі заклади загальної середньої освіти. Також було організовано конкурс на кращий твір, присвячений річниці від дня народження славного сина карпатської землі. Представляємо кращі роботи юних дослідників життя і творчості Ю.І. Гуци-Венеліна.

Лариса Андрела, методист відділу освіти

 

Юрій Венелін-Гуца – славний син нашого краю

Все, що мав у житті, він віддав
Для одної  ідеї,
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї.
         І.Франко

    Що ми знаємо про нашого земляка, як бережемо про нього пам'ять? Можливо, ми оті «славних прадідів великих правнуки погані»? А як ще можна сказати про нас, жителів Свалявщини, якщо доморощені вандали двічі знищували пам'ятник Гуці у рідному місті. Напевно, вони, спокусившись бронзовим погруддям, не знали, що плюндрують пам'ять про славного закарпатця – Юрія Венеліна (справжнє прізвище Гуца) – людини, яка у першій половині ХІХ століття прославила наш край у всьому слов’янському світі, яка була гідно оцінена ще за життя болгарами. У Болгарії про нього знають, на його честь названо вулиці, височить пам’ятник. Прикро, що на рідній землі його зневажили. Саме тому актуальними є слова українського вченого В.Гнатюка: «Годиться нам згадати славного земляка, якого обставини понесли на службу іншим слов’янським народам».
     
То хто ж він, Юрій Венелін-Гуца, що ми про нього знаємо, чому повинні пам’ятати його ім’я? Народився він у селі Тибава в сім’ї священика, але доля складалася так, що доводилося разом із батьками жити у Синевирі, а потім були роки навчання в Ужгородській гімназії, Львівському університеті. Саме тут його увагу привернули матеріали з історії слов’ян, і відтворенню їх історії він присвятив усе своє життя. Для цього прибув спочатку в Кишинів, а потім переїжджає в Москву, щоб реалізувати свій задум і вивчати історію болгар. За порадою земляка Івана Орлая  навчається на медичному факультеті Московського університету. Але найбільше його захоплює вивчення історії болгарського народу, про який, на його думку, забули всі в Європі. Закінчуючи навчання в університеті, він пише працю, у якій представляє цей народ, створюючи його історію. Болгари висловлюють захоплення від його наукової роботи, і молодий учений вирушає в подорож по слов’янських землях Балкан, щоб вивчати писемні пам’ятки. Науковець багато працює, часто хворіє, але продовжує досліджувати виявлені знахідки. Це справжній приклад пожертвування в ім’я науки! Повернувшись у Москву, він створює наукові праці, в яких наголошувалося на важливості знання власної історії, необхідності вивчення рідної мови. Значимість порушуваних питань ми можемо оцінити і в наш час.
    
Закарпатський учений виступив також новатором і в методиці історичного дослідження. Він вважав, що головним об’єктом у цьому має бути народ, і вивчення його минулого треба починати з його мови,традицій, звичаїв тощо. Велика заслуга Ю.Венеліна також у тому, що він у центрі Російської імперії цікавився історією України, по-новому оцінюючи важливі її сторінки, називав справжні причини виникнення козацтва, захоплювався ним, показав його роль в історії України, вказував на вищий рівень освіти й науки в Україні, ніж в Росії, дуже високо оцінював духовність, пісенне багатство українського народу. Та успіхи талановитого вченого не задовольняли московську наукову еліту – вона не допустила його до керівництва кафедрою в університеті. Позбавлений заробітку, знесилений фізично і морально, Венелін опинився у матеріальній скруті, згодом це відзначилося на здоров’ї. Його життя обірвалося на 37 році.
    
Дослідники творчості порівнюють його долю з долею українських письменників Миколи Гоголя та Тараса Шевченка. І хоча жили вони не на своїй Батьківщині, та залишилися справжніми українцями. Саме тому про них знають, ними пишаються, їх пам’ятають. А на могилі нашого земляка у Москві болгари встановили пам’ятник зі словами подяки від вдячної Болгарії. Високо оцінив закарпатського вченого й  І.Франко, який писав: «Наш угорський русин Юрко Гуца як будитель народного духу болгарського, воскреситель їх славної минувшини стоїть гідно обіч імен таких болгарських патріотів, як Л.Каравелов, Раковський, брати Миладинови, Заря Стоянов». Сучасні дослідники називають Юрія Венеліна-Гуцу феноменальним явищем, адже молодий учений зробив такий могутній вплив на духовне життя іншого народу.
     
Вшановується пам’ять видатного закарпатця й на рідній землі. У селі Тибава й біля Свалявської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 встановлено меморіальну дошку із барельєфом вченого, науковці УжНУ видали книги праць Ю.Венеліна, дослідження його творчості, проводяться наукові конференції.
    
Отже, його ім’я не забуте, бо ми добре пам’ятаємо Шевченкові слова: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…». Тож ще раз вклонімося пам’яті Юрія Венеліни-Гуци – славного сина славної Срібної Землі.
   
Кеменяш Марія, учениця 9 класу Пасіцької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів (учитель М.В.Галас).
     На обласному етапі конкурсу робота зайняла ІІ місце.

 

 

Юрій Гуца-Венелін

Хто  він  такий - Гуца-Венелін,
І  чим  прославив  рідний  край?
Чому  про нього  пам'ятають,
Ім'я  його  так  величають?
На  Закарпатті  він  родився,
В  Тибаві,  у  маленькому  селі.
Його  рушник  життєвий  простелився
У  далекі  й  ним  не звідані  світи.
Тибава,  Ужгород  і  місто  Сату-Маре,
Пізніше  Львів, а  потім  і  Москва...
Так  син  священика  "у  люди  пробивався",
Хоч  було  важко,  та  ніколи  не  здавався.
Фундатор  болгаристики, історик,
Етнограф,  мовознавець й  педагог.
Як  Каравелов,  Миладинови, Стоянов
В  науці  для  болгар  зробив  великий  крок.
Вивчав  традиції  та  звичаї  слов'янські,
Складав  граматику,  історію  писав,
Народи  світу  гідно представляв
І  добру  славу  собі  здобував.
І  де  б  не  був,  то  завжди  пам'ятав,
Хто  він  такий  і  де  його  коріння.
У  рідний  край  думками  прилітав
І  Срібну  Землю  бачив  в своїх  мріях.
Та  не  судилося...  Похований  в  Москві,
В  землі  уже  чужій – не  "братній".
Та  пам'ять добра  залишилася  по  нім,
Від  нас  йому  хвала  й  низький  уклін.

    Вероніка Уліганець, учениця 9 класу Солочинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів (учитель Т.В.Жернакова).
     Робота представлена на обласний конкурс.

 

 

Юрій Гуца-Венелін – син рідної землі

   Розповідь  про нашого земляка, Юрія Гуци-Венеліна,  мені хочеться розпочати словами відомої української поетеси  Ліни  Костенко:
                         
Не забувайте незабутнє.
                         І не знецінюйте коштовне.
                         Не загубіться у юрбі…
     
Саме він,  Юрій Гуца-Венелін, зумів  „не загубитися у юрбі”  минулого.
     
Українська   нація   упродовж  драматичної  історії свого розвитку   народжувала   величні   постаті  на  теренах науки   і  культури,  яких  ніколи    не  огорне  темінь  забуття. Вона  подарувала  людству  цілу  плеяду  вчених  та  винахідників, письменників, композиторів, просто „чорноробів  українського  письменства ”,  що  принесли  нації  світову  славу  і  поклали  на  вівтар  Вітчизни  знання  й  талант.  Серед  них  своє  скромне місце  посідає він   ̶   видатний  учений-енциклопедист, один  із  основоположників  славістичної  науки  в Росії,  перший  дослідник   історії  болгарського  народу,  його   будитель   і просвітитель  – Юрій Іванович  Гуца-Венелін.  Син   Срібної  Землі  прославив  не  тільки   своє  ім’я,  а  й  рідний  край, тому й заслужив  на  добру  пам’ять  земляків.
     
Ю.І. Гуца-Венелін   належить  до  плеяди  українських  учених,  які  в  різний  час  переселялися  в   Росію  й  працювали  на   її  благо   в  галузі  освіти   та   науки.  Закінчивши  медичний факультет Московського  університету, Венелін  відмовляється  від  багатообіцяючої  лікарської  кар’єри  й  цілком  віддається  вивченню  мов  слов’янських  народів.  Особливу  увагу  приділяв  дослідженню  минулого  болгарського  народу.  Його   перу  належить  велика  кількість  праць, статей та  відгуків. Ім’я  Ю.І. Венеліна  заслужено посідає  місце  в  усіх  великих  енциклопедичних  словниках  як   минулого,  так  і  нинішнього  століття.  Своїми  дослідженнями в галузі гуманітарних наук збагатив наукову скарбницю  болгарського,  російського  та  українського народів,  піднявши  на новий  щабель  їх  історію,  мову,  фольклор  та етнографію.
    
Такі  величні  постаті, як  Ю.Гуца-Венелін, роблять  честь  Закарпатському  краю  та  Україні в цілому. Його можна вважати основоположником славістики,  вплив  якого  поширився   на  всі європейські  країни.
     
Не прийнято було називати це ім’я на теренах батьківщини. Та вітри демократичних перетворень підняли завісу таємничості з постаті Ю.І. Гуци, який здійснив воістину науковий подвиг, прославивши не тільки себе, а й рідний край.
     
Укотре перечитавши сторінки життя і творчості видатного митця, ми заново відкриваємо ще одну грань привабливості й народного слова рідного краю. Зрозуміло, сказаним не вичерпується вся багатогранність духовного життя Юрія Івановича, але головне – робимо висновки: не марно прожила Людина!
                          
Академік-русин в Тибаві родився,
                           
А виріс, як вчений, в болгарськім яру.
                           
Процес історичний йому підкорився,
                           
А слов’янство і досі у нього в боргу
    Вончак Яніна, учениця 9 класу Неліпинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (учитель Н.С.Воронич).
    Робота представлена на обласний конкурс.  

 

 

Лицар слов'янського духу

Там, де завжди в горах пломеніє тиша,
Височать ялини в небо, мов свічки,
Над селом на грунях вітер заколише
В синяві прозорій пишні смерічки.
Там стоїть Тибава – Гуци батьківщина,
Десь тут була й хата на краю села,
Звідкіля малого в Синевір стежина
Узяла за руку і в світ повела…
В. Пагиря

   Задивилися синьоокі Карпати на мальовниче село Тибаву з казковими лісами, зеленими долинами, швидкоплинними гірськими потоками, таємничим  велетенським Райтовим каменем…
     Здається, відчиняться кам’яні двері й вийде звідти   лицар, який принесе в цей світ добро, милосердя,  жагу до знань.  І справді, вийшов із Тибави лицар слов’янського духу, світоч болгарського народу, що хотів побачити його освіченим і вільним, дослідник слов’янського  походження протоболгар та спростування теорії про їх тюрксько-татарське начало, визначний учений-історик, фольклорист, мовознавець, патріот Юрій Гуца-Венелін.
     Хіба міг уявити собі сільський священик отець Іван, що  його син Юрій стане такою відомою людиною, що пам’ятники Гуці спорудять в Одесі та Софії. Як би гордився батько, прочитавши рядки, викарбувані 1842 року на могилі сина на території  Данилова монастиря в Москві: «Юрию Ивановичу Венелину одесские болгаре, 1841 года. Он первим напомнил свету о забытом, но некогда славном и могущественном племени болгар и пламенно желал его возрождения. Господи, услыши молитву раба твоего».
     
Життя Гуци-Венеліна – мов спалах яскравої зірки, яка освітила своїм сяйвом цілі народи й покоління. Стежина долі повела юнака із Тибави до Синевира, Ужгородської гімназії, Сатмарського єпископського ліцею, Львівського університету, Кишинева, Московського  медичного університету. Не став Юрій лікарем, бо виявляв цікавість до історії, мови, фольклору, античної літератури, а особливо до вивчення життя слов’янських народів, болгаристики.
     
Справжнім подарунком Гуці-Венеліну була подорож до Болгарії, Валахії, Молдавії. Як результат – наукові праці, які доводили слов’янське походження болгар.  Патріот хотів побачити болгарський народ освіченим і вільним. Своїми працями про Болгарію він вплинув на формування національної самосвідомості  цього народу, особливо на діячів болгарської освіти та культури.
      Ю.І. Гуца-Венелін ніколи не забував і про свій  знедолений Карпатський край, описував його у ряді наукових розвідок, доводячи походження закарпатців  від спільного східнослов’янського коріння. Ми гордимося  славним земляком, який віддав  своє коротке, але таке яскраве життя служінню народу, закликав нас бути патріотами своєї землі.

                                 Діждався й він нарешті слави –
                                 Земляк наш, Гуца-Венелін,
                                 Наш академік із Тибави
                                 І Закарпаття гідний син, –

написав до 150-річчя від дня народження ученого у поезії «Академік із Тибави» В.І.Молнар, учитель із села Голубине.
     Ми, сучасна молодь, повинні продовжувати справу наших предків-будителів, не тільки вболівати за рідний край,  а розбудовувати його, примножувати матеріальні та духовні багатства, любити рідне село, свою  маленьку Батьківщину. Так, справді, Тибава – «…маленьке село, та відоме у світі. Прославили люди таланти його. Хай будуть  щасливими всі його діти, Хай в сім’ях панують лиш мир і добро» (Л.Андрела).
     
Антоніна Дорошевич, учениця 9 класу Голубинської загальноосвітньої  школи  І-ІІ ступенів (учитель Л.М.Рипкович). 

Переглядів: 118 | Додав: svalyavaosvita | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0