Субота, 25.11.2017, 00:58
Вітаю Вас, Гість
Меню сайту
...
Пошук
Календар
«  Травень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2017 » Травень » 10 » «Причастімось високого слова…»
09:48
«Причастімось високого слова…»

Пов’язане зображення    Поміркуймо, що спонукає творця потягтися до ручки, взяти чистий аркуш паперу і, ніби освятившись Божим благословенням, вивести перші слова… Напевно, поклик серця, душі, якийсь потаємний внутрішній голос, жадання людям добра, потреба утвердження, духовного самовираження, возвеличення… А коли ця потреба виникає у дитини? Тут усе надзвичайно просто: бажання сягнути думками, мріями в таємничий світ слова, зачаруватися його мінливими фарбами, пізнати красу й силу його, а відтак – поділитися з іншими найсокровеннішим, найдорожчим, найчарівнішим.
     
Завдання вчителів-філологів – виявити ці потреби, знайти ту творчу особистість і зробити все для того, щоб талант дитини запалав яскравою, чарівною зіркою. Таких учнів має, на щастя, кожна загальноосвітня школа. Усі вони прекрасно розуміють, що повинні реалізувати велике призначення долі – радувати світ витворами душі й серця.
    
Напередодні чудового свята – Дня матері вашій увазі пропонуємо твори переможців районного конкурсу «Малюнок, вірш, лист до мами», який проводився протягом березня-квітня 2017 року. Роботи вражають глибиною думки, значущістю змісту, а головне – щирістю та ніжністю почуттів, які виявляють юні обдарування до найдорожчої людини на землі – матері.
     
Читайте – і насолоджуйтесь!

Лариса Андрела,
методист відділу освіти Свалявської РДА


 

Лист до мами

Низький уклін тобі, матусю!

Хто розкаже мені казку,
Хто щедрішій всіх на ласку?
Ти, матусю, наймиліша,
 В цілім світі – найрідніша!
                              Л. Голота

    Дорога матусю! Я пишу тобі цей лист від щирого серця, укладаючи в нього кожну частинку своєї душі, яку подарувала мені ти. Саме твої блакитні глибокі, неначе синє море, очі спостерігали за моїми першими кроками в житті; саме твої уста кожного сизого вечора співали мені чарівні колискові пісні. Ти йдеш зі мною за руку крізь усе моє ще зовсім невеличке життя, завжди щиро радієш моїм перемогам, підтримуєш в часи невдач та поразок. Як би я не хвилювався, твій ніжний голос завжди надає впевненості. Знаєш, інколи так хочеться все кинути, здатися, бо вже немає сил рухатися далі, але саме ти, матусю, надаєш мені живлющої сили.
    
Можливо, я не завжди був взірцевим сином, рідко говорив, що люблю тебе, нечасто розумів, скільки наснаги й витримки необхідно, щоб виховати в мене кращі людські риси. Неначе вчора пам’ятаю, як ми ходили в зелений садок, де сонечко вигравало золотим промінням, а голубим небом меланхолійно пропливали білі хмарки, що перемовлялися з вітерцем, а я збирав різнобарвні квіти й урочисто дарував. Матусю, дякую тобі за те, що терпеливо сиділа зі мною, навчала писати, читати (хоча в мене часто нічого не виходило), а також любити світ. Моя творча душа виросла під твоєю опікою.
     
Мені приємно усвідомлювати, що у світі є людина, яка підтримає в будь-який момент, де б я не був і ким би я не був. Зі своїми таємницями завжди біг до тебе, бо знав, що це залишиться між нами, знав, що ти мій найкращий друг. Я справді пишаюся тобою. Хтось соромиться того, що мати обнімає при друзях, але ж це, на мою думку, безглуздо! Потрібно цінувати своїх матусь, не цуратися їх, адже вони завжди поряд. Ми залишимося повік для батьків дітьми. Про це необхідно пам’ятати.
 
   Але настане час, коли тобі, матусю, потрібна буде моя допомога. То ж знай: ти можеш у всьому покластися на мене. Власне, свою любов я висловив у поезіях, присвячених  тобі.  Першу  з  них  написав,   коли   мені  було  одинадцять  років.   Ось невеличкий уривок:

У вечірньому саду гуляли,
Де соловейки горласті співали,
Де лунали радість і сміх звідусіль,
За що тобі, матусю, низенький уклін.

     Мені ще так багато хочеться тобі сказати, та слів забракне, щоб виявити безмежність любові.
     Матусенько! Стану для тебе вічною горою, що захистить від буревіїв, теплим сонцем,  яке зігріватиме твою душу,  весняним  дощем,  який напуватиме благодаттю у спраглі дні. А основне: буду тобі гідним сином.
      Люблю тебе.

З повагою твій син
Полончик Михайло,
учень 9 класу Свалявської гімназії 

(учителі – Т.І.Мауріц, К.І.Гладьо)


 

Лист  до мами

Вдячність  тобі, моя мамо!

    Доброго  дня,  дорога матусю!   Із великою любов’ю і щирою відданістю   пишу тобі цього листа.  Ось уже майже два місяці ми не бачилися, бо життєві обставини  змусили тебе покинути рідну домівку. Уже наступного дня  у хаті стало порожньо, холодно й сумно. Навіть квіти на підвіконні похилили  додолу свої голівки, ніби відчуваючи твій від’їзд.
     
У серце  підкрадається смуток, на очі навертаються сльози, а на душі  стає тепло від того, що  звертаюся до тебе.  Можливо, я тобі цього ніколи не говорила, але зараз, коли відчуваю біль розлуки, то хочу поділитися своєю відданою любов’ю. Сподіваюся, що мої теплі слова зігріють твоє серденько. Уявляю, як  у твоїх  очах з’являться  радісні  сльозинки-росинки, на вустах забринить усмішка,  а на душі стане спокійно й затишно.
     
Повір, моя рідненька,  розлука з тобою крає моє дитяче  серденько. Але тільки тепер  на відстані,  я розумію, що ти для мене – найближча й найрідніша людина, а любов твоя – найсвятіша. Матусю, якби ти тільки знала, як не вистачає мені твоєї турботи, підтримки, ніжності  й  тепла. Мені здається, що ось  зараз  ти озвешся до мене і запросиш до обіднього столу. Запитаєш про те, як ідуть справи у школі, або просто розвеселиш дотепним жартом, якщо побачиш, що я чимось засмучена чи заклопотана.   Якби ти тільки знала, як  хочеться  залишитися з тобою віч-на-віч, поділитися  думками, переживаннями, найпотаємнішими мріями й бажаннями. Ріднесенька,  дуже хочу  пригорнутися до тебе і  відчути твої материнські   пестощі:  засинати під твоє ніжне зітхання, відчути  дотик  гарячих долонь, прислухатися до шепоту вуст, які  благають у Бога  щасливої долі для мене.
     
Пишу листа і поринаю у спогади. Бувало,  матусю, що я інколи засмучувала тебе своїми вчинками. Зараз мені прикро про це говорити, але відкрити свою  душу і  поділитися своїми почуттями   буде розрадою  для мене.  Соромно стає від того,  що  мої  дитячі  пустощі  могли образити тебе.  Моя необачність гірким сумом, а можливо, і болем   відгукувалася   у твоєму серці.    Вибач, матусю, що інколи  не розуміла твоїх мудрих повчань і  докорів. Тільки тепер  усвідомлюю, що ти  робила це правильно.  Обіцяю,  я буду завжди робити так, щоб твої очі світилися щастям, а  на обличчі ніколи не згасала посмішка. Зізнаюся, дорогенька, що  я люблю тебе більше, ніж життя.
     
Матусю, я розумію, що ти переживаєш за  свою доньку, адже  із самого дитинства була для мене янголом-охоронцем.   Навіть   на відстані, будучи далеко від тебе,  почуваю   себе захищеною, упевненою, загартованою від  усіх життєвих негараздів.   Я відчуваю, як тривожиться твоя душа, як  неспокійно  на  серці, коли ти думаєш про мене.   Але знай, я тебе не підведу! Повір, навіть за тисячі  кілометрів  твоя турбота, любов і  ніжність  надихають мене. Твої мудрі поради й  настанови  повсякчас стають у пригоді.  Адже ти навчила мене боротися із життєвими  труднощами, відрізняти  добро від зла, упевнено йти до своєї мети, а головне – залишатися людиною. Саме завдячуючи тобі, я можу впевнено і  спокійно  йти  дорогою самостійного  життя.  Повір, буду старатися  ніколи не схибити на життєвій дорозі,  у всьому наслідувати  тебе.  Адже прикладом вірності, терпеливості,  мудрості  й духовної сили  є ти, дорога матусю.
      
Закінчую  писати листа, бо за вікном уже  вечір. Як  ти далеко від мене ‒ так  неблизькими є зорі . Їхнє мерехтіння нагадує мені, як інколи іскряться твої очі від щастя. Загадково й  таємниче  заглядає місяць у віконце, ніби хоче  звістку   прислати від тебе.
       
Готуючись до сну, моя матінко, я звернуся до Господа Бога з молитвою. Подякую йому за те, що у мене є ти ‒ найдорожча людина у світі.  Попрохаю  у Всевишнього міцного-міцного здоров’я для тебе, довгих років життя і щасливої долі.
      
Я дуже сумую, рідненька матусенько!   Із нетерпінням чекаю  твого листа!
                                                             
Із  любов’ю  твоя донечка!

Русин Іванна,
учениця 8 класу Сасівської ЗОШ І-ІІ ступенів

(учитель – Н.Б.Метенько)


 

Вірш «Мамі»

Недавно я стояла на балконі,
Дивилася на хмари, небеса,
Взяла папір й намалювала мамі,
Як сходить сонце – вранішня зоря.
До мами ніжно-ніжно пригорнулась,
Малюнок трепетно я їй дала,
І поглядом, і серцем їй сказала:
«Спасибі за твій дар ‒ моє життя».
За пісню ніжну колискову,
За добре, щире і солодке слово,
За першу прочитану казку,
За сонячну, мамочко, ласку.
За перший дзвінок у шкільному житті,
За миті щасливі, що ми прожили,
За мудрі поради й підтримку твою,
Красу цю казкову у ріднім краю.
За подорож світом й дитинство цікаве,
За всі мої враження – тільки яскраві.
Гарячі обіди завжди на столі,
Казкові розмови твої до зорі.
За серце, рідненька, мудре твоє,
Спасибі, матусю, сонце моє!
Дякую, мамо, за те, що ти є,
Бо кращої в світі немає ніде.
Стільки у погляді щастя й тепла!
Він ніжний, прекрасний, мов чиста вода.
Молюся до Бога, прошу повсякчас:
«Осяй благодаттю й любов’ю всіх нас!»

 

Загоруйко Ніколетт,
учениця 9 класу Свалявської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3

(учитель – Е.О.Софілканич)


 

Вірш «Цінуймо матір»

Мама… Яке прекрасне слово,
І скільки в ньому ніжності й тепла.
Для кожного вона – життя основа.
Це  ‒ Всесвіт, повний світла і добра.
             Матуся – наче зіронька яскрава,
             Що світить в небі й шлях нам проклада.
             Вона терпляча, чуйна і ласкава,
             Серцем відчує, коли в нас біда.
Немає спокою їй, бджілці-трудівниці,
Що дбає про сім’ю і вдень, й вночі.
Роки ж її, ці невгамовні птиці,
Летять, мов журавлинії ключі.
              Буденні хвилювання, біль, тривогу –
              Усе здолає, поки ми малі.
              Людьми щоб стали, вкаже нам дорогу,
              Взірцем для нас – вона є у житті!
Усе найкраще в світі – це від мами,
Вона навчає нас людей любить.
Нема ніяких таємниць між нами.
Матуся є – і легко в світі жить.
               Цінуймо матір і просімо щиро
               Пробачення, допоки є ще час.
               Бо потім може бути вже запізно,
               Адже не вічні матері у нас.

Уліганець Вероніка,
учениця 8 класу Солочинської ЗОШ І-ІІ ступенів

(учитель – А.М.Горбачевська)

 



Вірш «Матусі»

Мамо, матусю, ненько рідненька!
Люблю тебе я, мов сонце тепленьке,
Коли біль на душі і серце завмирає,
Твоєї поради донечка благає.
До тебе йду, тривогу виливаю
І в ніжних обіймах долоню тримаю!
Сором пече за вчинки й слова,
Що очі твої зросила сльоза.
Пробач необачність у слові чи дії,
Чекаю твоїх розуміння й надії.
Радію, як бачу в очах я прощення,
Ласку, любов і безмежне натхнення, 
А ще як  іскринки у них  запалають,
Що бадьорять мене і зігрівають,
Що усмішкою тануть на вустах твоїх,
Що так прикрашають твій радісний сміх!
Тож, рідненька моя, усміхнись, усміхнися,
На доню, кровинку свою, подивися!
Бо я тебе ніжно, безмежно кохаю!
За кожну хвилинку подяку складаю!
За ночі недоспані, сум і тривоги,
За всі колискові, за миті чудові…
Зріжу квіти для тебе чарівним серпом,
Не зустрінься ніколи із лихом та злом …
Хай Бог береже тебе всюди й завжди,
Хоронить, боронить від лиха й біди!
За тебе молюся й подяку складаю!
Спасибі, Всевишній, що маму я маю!
 

Лелека Крістіна,
учениця 8 класу Свалявської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1

(учитель – Н.В.Бунда)   

 

     P.S. Порадіємо за наших переможців – Полончика Михайла (9 клас, Свалявська гімназія) та  Загоруйко Ніколетт (9 клас, Свалявська ЗОШ І-ІІІ ступенів №3), які на обласному етапі конкурсу вибороли відповідно І та ІІІ місця.
     
Вітаємо з достойною перемогою!

Переглядів: 92 | Додав: luda | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0