Неділя, 22.10.2017, 11:23
Вітаю Вас, Гість
Меню сайту
ЗНО
...
Пошук
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2017 » Жовтень » 3 » Свалявщина славиться талантами
11:00
Свалявщина славиться талантами

     У Свалявському ТК НУХТ презентували «Щоденник Ізабелли».
     Захоплені погляди, вітання, автографи, селфі на згадку і музика звуків та рим, що зробили революцію у серцях поціновувачів художнього слова, – нещодавно у Свалявському технічному коледжі НУХТ відбулася презентація першого видання вибраних творів свалявчанки Тетяни Рущак «Щоденник Ізабелли», яку сміливо можна назвати найочікуванішою мистецькою подією року.

    Якщо з точки огляду літератури світової твердження можна назвати суб’єктивним, то для літератури Закарпаття, і Свалявщини зокрема, подія таки справді мегаочікувана, бо, що не кажіть, а народження словесного доробку, котрий здатен приносити естетичну насолоду і спонукати до сприйняття внутрішнього світу людини, – факт, погодьтеся, приємний, а усвідомлення того, що друком він вийшов не десь у великих і далеких закордонах, а на теренах рідної землі, а надто, коли ви самі могли бути тому свідком, – вагомий привід для гордості.
    Тієї п’ятничної днини у читальному залі Свалявського НУХТ і справді було велелюдно – студенти, як це зазвичай буває очікувано, не стали відпрошуватися з півпар, аби у переддень вихідних якнайскоріше розбігтися по домівках, а тамували жагу до цікавості, зустрічаючи почесних гостей допитливим поглядом: першого заступника голови Свалявської РДА Василя Русина, начальника відділу освіти Едіту Грабар, методиста відділу освіти, авторку численних поетичних та краєзнавчих збірок, поетесу Ларису Андрелу, поета-публіциста, почесного громадянина міста Сваляви Михайла Турка, орендаря Чинадійовського замку «Сент-Міклош», письменника Йосипа Бартоша, які завітали до освітньої альма-матер, аби дати творчості нашої землячки належну оцінку.
     А розпочався захід із виступу заступника директора СТК НУХТ із гуманітарної роботи та виховання Віри Перести, яка, вітаючи гостей, зазначила:
    – Мабуть, серед присутніх немає осіб, котрі, слухаючи відгуки про нашу благословенну Свалявщину, не гордилися б красою мальовничих її краєвидів, цілющістю мінеральних джерел, гостинністю мешканців. Та, погодьтеся, найціннішим нашим багатством є талановиті постаті: художники, різьбярі, музиканти, науковці, освітяни і, безперечно, майстри слова, які не лише прославляють свій край, але й осяюють наш внутрішній світ, даруючи іншим можливість причаститися до мистецтва крізь призму своєї творчості.
    «Де, як не у храмі мудрості, варто презентувати творчість людини з витонченим світоглядом і неймовірною силою духу, яка у боротьбі із непроглядною сірістю буденності, обрала для себе наймогутнішу зброю – слово», – подумала, ознайомившись із творчістю Тетяни Рущак, і не могла не погодитися на пропозицію провести цю урочисту подію у читальному залі Свалявського ТК НУХТ. Нині хочу сказати тобі, Тетянко: «Дякую за честь», а вам, шановні присутні, з радістю повідомляю: «На творчому небосхилі Свалявщини засвітилася нова зірочка», втім, за кілька хвилин ви самі усе зрозумієте.
     Далі до слова запросили 17-річну Тетяну Рущак, яка зичливо подякувала усім, хто прийшов розділити радість її творчого дебюту, і розповіла, що головна героїня книги – це збірний персонаж, котрий уособлює авторське бачення молодого покоління, що, опинившись на межі двох революцій – світів зовнішнього та внутрішнього, – постало перед вибором: бути частиною репресивної системи поглядів чи боротися за справедливість у світі суспільному, обрати між добром і злом у світі власних почуттів.
     Отож з почутого роблю висновок, що «Щоденник Ізабелли» – це хронологія зміни людського сприйняття довколишньої всеосяжності, пройнятої дитячою наївністю, любовним ліризмом, душевним болем та суспільним розпачем, осягнувши які, читач поступово ступає на щабель філософського мислення, усвідомлення себе у світі.
          Як добре Бог оце придумав, –
          Солодкі спогади нам дав.
          Бо кожен, хто про них подумав
          Відразу щастя все пізнав.
          Я згадую минулу зиму,
          Всі її барви: горе й сміх.
          Клубки камінового диму,
          Гарячий чай і перший сніг.
          Я пам’ятаю дивні сни,
          Мрійливий погляд у вікно.
          А потім і прихід весни...
          І ніби все не так давно
          …Нарешті літо поспішило,
          Неперевершене в красі.
          Воно багато-що змінило –
          Недарма його люблять всі!
          …І знову осінь наступила…
          Бувала тиха й романтична...
          І кольоровим листям вкрита
          Усе ж лишалася незвична.
          …Як добре Бог оце придумав –
          Солодкі спогади нам дав.
          Бо кожен, хто про них подумав
          Відразу щастя все пізнав.
     І очікуваний скептицизм раптом розчинився в атмосфері – з цікавістю було спостерігати як за студентами, що раніше, перешіптуючись, пораз дозволяли собі обмінюватися багатозначними жестами й поглядами, вслухаючись тепер у кожен звук, відривалися від абстрактних думок, дозволяючи дівчині-підлітку заволодівати своєю увагою, так і за тими гостями, які з пробами пера Тетяни Рущак знайомилися вперше – смакуючи кожну риму, яка зринала в повітря з вуст підлітка, що вражає глибиною думок.
     Йосип Бартош: «У тому, що цій події має місце «бути», – сумнівався до останнього».
     А от запрошений на урочистість орендар «Сент-Міклоша» Йосип Бартош повідав, що «Щоденник Ізабелли» є за чисельністю не першим, а другим авторським літературним подарунком широкому загалу – першою друкованим тиражем світ побачила не поезія, а прозова казка Тетяни Рущак у альманасі молодих авторів, виданому за кордоном, але, зізнався, що нинішня подія – по-справжньому велична, адже засвідчує: «Тетяна Рущак інфікована вірусом літератури», і зазначив, що це, напевно, єдиний випадок, коли відсутність протиотруйного антидоту видається відрадним, бо її величність лірика дає змогу жити повніше.
     Поспішаючи на творчі сходини, згадав свого друга, який займається гончарством: одну глину він бере і ліпить з неї тару, іншу – відкидає, кажучи: «Ця глина не є добра і користі з неї не буде». У цьому випадку добрими є і глина, і посуд, і внутрішній вміст – з роками батьки та педагоги формували витончену амфору, яку наповнили найціннішим – любов'ю, турботою, добром, розумом. Мабуть, тому Господь благословив їхні старання, подарувавши дівчині талант.
     Коли уперше познайомився з нею у стінах «Сент-Муклоша», був надзвичайно подивований, адже вгледів на маленькій дівчинці незриму для пересічного ока печать, яку, на щастя, не зміг розгадати й понині, але найприємніше було бачити, як, сперечаючись і по кільканадцять разів перепитуючи, рішуче старається Тетянка донести до мене своє непереборне прагнення творити. Результат – маленька книжечка, сповнена недоспаних ночей, переживань, вистраждана крізь критику незворушних рецензентів… Чесно кажучи, у тому, що цій події має місце «бути», – сумнівався до останнього, але вперше щасливий від того, що помилявся.
          Мій вересень, я так тебе чекала,
          А ти до мене так і не прийшов,
          А я все думала собі, фантазувала,
          Що, мабуть, ти дороги не знайшов?
          …Я так сумую за тобою досі,
          А ти десь граєш за десятки миль.
          Невже прошепотіти хоч не в змозі,
          Що зрада – це аж зовсім не твій стиль…
     Лариса Андрела: «Нині причастилися до прекрасного, зазирнувши поезії у вічі. Вітаю всіх із таким щастям».
    Вірші читались на одному подиху і після чергової дози поетичного натхнення до слова запросили методиста відділу освіти Свалявської РДА, поетесу Ларису Андрелу.
– Уміння користуватися поетичним словом, возвеличувати його, любити, мати поезію за найближчого друга – Божий дар, який робить нас щасливими. І сьогодні щасливі усі, хто завітав у світлицю мудрості, аби причаститися до мистецтва, зазирнувши поезії у вічі.
     Ну хіба не прекрасно звучать «тихо без слова обняти», «думки заплелися», «вересень з мене глузує», «він неба шукав на землі». Розуміючи сенс написаних слів, починаєш захоплюватися їх красою, добровільно здаєшся в мистецький полон… Вітаю нас усіх із таким щастям».
          «Ішов по вулицях порожніх
          Міцний високий подорожній.
          Долавши холод і тумани,
          Він знав про біль, людські обмани.
          Під зорями шукав дороги,
          Лиш від небес ждав допомоги.
          І гордий був, що все стерпів,
          Що підкорятися не вмів.
          У тиші ночі, в ранній млі
          Шукав він неба на землі».
     Михайло Турок: «Слово, що варте уваги, треба ставити за приклад».
     – Вперше дізнався про Тетяну Рущак від свого внука Дмитрика, – розповів поет-публіцист Михайло Турок. – Якось він сказав: «Знаєш, дідусю, моя однокласниця пише досить непогані вірші. Думаю, її слова варті уваги» і протягнув мені зошит із рукописами Таньчиних поезій. Говорив Діма натхненно, і мені самому стало цікаво побачити проби шкільного пера. Зізнаюся: не повірив у те, що школярка може так вправно володіти словом, і покликав її на «віршову дуель» – запропонував на писати вірша про підсніжник. Ви, можливо, здивуйтеся, та я зрадів, немов дитина, коли юнка, образно кажучи, «поклала мене на лопатки».
     Цю історію я розповів тому, що хотів, аби ви, шановні представники підростаючого покоління, зрозуміли: «Слово, варте уваги, треба ставити за приклад».
              «І знову постукала ніч у віконце,
               Розсипавши зорі по темному шовку.
               Чекала, аж поки зайде ясне сонце,
               Закутавшись в чорну, блискучу обновку.
               І знов не сама – з нею подруга вірна,
              Богиня, та сама, що Музою зветься.
               Таланту сестричка молодша й покірна,
               Прекрасна така, що й віри нейметься...»
     А далі до слова почергово запрошують людей, що від натхненної зустрічі пережили емоційну феєрію, піднесеності та захоплення – першого заступника голови райдержадміністрації Василя Русина, начальника відділу освіти Свалявської РДА Едіту Грабар, директора Свалявської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Оксану Лемак, людей, які доклали вагомих зусиль у формуванні особистості та творчого світогляду авторки, – батьків Олександра та Маргариту Рущак, вчителів української мови та літератури – Єлизавету Лізанець, англійської мови – Лесю Пелех, історії – Оксану Русин, які розповіли про те, як зароджувався та розвивався писемний талант Тетяни, свої враження від її творчості і одностайно зійшлися на думці: «Поетично-публіцистичне майбутнє у Свалявщини таки є». Збірка «Щоденник Ізабелли» яскраве цьому підтвердження.
     А у моїй пам’яті закарбувався вірш із промовистою назвою «Адже це – революція»:
               «Якщо впав на коліна – підводься!
               Не хилися під тиском невдач.
               Як невдаха слабкий не поводься –
               Ну ж бо встань, витри сльози, й не плач…
              Ніколи, нізащо не здайся!
              Ти чуєш мене? Не зламайся…»
     Впевнена, зовсім скоро творчість Тетяни Рущак стане тим інструментом, який здійснить літературно-мистецьку революцію на рівні обласному, а згодом – і Всеукраїнському.
     Успіхів!

Наталія МАЛЕТИЧ

Переглядів: 39 | Додав: luda | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0